Світло і темрява

Вечір розлігся містом.Мов пелена,він поглинув собою звуки,рух і усе живе.На мить запанував суцільний морок,а за тим почало з'являтися світло:то тут,то там,у віконницях,ліхтариках.Ніхто не дає темряві заполонити нас цілком.
А потім почулися голоси.Люди вийшли на свої затишні веранди,всілися у крісла-гойдалки та й почали шепотітися про се,про те,і цей шепіт сповнив вулицю музикою.Він зливався з тихим свистом вітру і утворював гармонію.Гармонію міста,гармонію в людських душах,гармонію ночі.Бо,насправді,мине ще трохи часу і темрява таки заполонить собою місто,але ненадовго,бо потім буде світанок і ця одвічна боротьба світла і темряви пануватиме завжди.Та й в цьому,погодьтесь,є якийсь шарм)

© Марта Томків