
Реалії нашого сьогодення такі: ми йдемо по вулиці, нічого не
помічаємо. Ми ті,із сотень тисяч інших, які ходять вулицями по всьому світі. Живемо,
але існуємо. І наше існування хвилюють тільки наші проблеми. Ми рахуємо гроші, запихаємо
їх у кишені та гаманці, але проходячи повз іншу людину, яка сидить із
простягнутою рукою, вдаємо, що наші кишені порожні, розводимо руками. Нам так
важливий зовнішній вигляд, що ми використовуємо шалені гроші на те, щоб
доглядати за ним, але ніхто не хоче відкрити свого серця аби прикрасити свою
душу. Ми йдемо, спішимо, ми сіра маса. І настане день, останній день, і
виявиться, що ми жили так, наче нас у світі ніколи й не було. Люди так рідко
про таке задумуються. І, насправді, це дуже погано. Адже сенс нашого життя в
тому, аби ми усвідомили, хто ми такі і намагалися кожного дня удосконалювати
себе. Не зовнішньо, не за допомогою грошей чи розваг, а духовно. Бо те, що ми
маємо зараз-найцінніше із усього, що ми коли небудь мали. Наше життя-дарунок і
безглуздо витрачати його на те, що тільки зіпсує його. Гадаю, ми всі повинні
задуматись над цим, адже те, як ми розпоряджаємось своїм життям зараз, значитиме,
те, що ми матимемо в результаті.
Автор: Марта Томків
Автор: Марта Томків
Немає коментарів:
Дописати коментар