Час і вічність

        Чи буває щось настільки довговічне, щоб тривати вічність? Мені здається, що ні. Часом закохані кажуть, що кохатимуть одне одного вічність, але ця вічність триватиме лише впродовж їхнього земного життя. Тому це важко назвати вічністю. Так, погоджуюсь, що вічність стосується життя після смерті, на небі, але зараз мова йде про вічність, яка стосується нашого життя на землі. Скажімо, держави- вони існують тисячі років, але все ж не вічні.       Кожна з них рано чи пізно зазнає краху чи розколу а чи хтось її завоює і назве по- іншому, ну, припустимо, так як сталося з Америкою, до того як вона стала Америкою, навряд чи хтось її так називав. Що ж, здавалося, Земля вічна, але і вона колись зникне.
       
Ніщо не вічне і слово це можна вважати практично фантастикою, але кожна людина для себе вірить у вічність, вірить, що в неї багато часу і відкладає все на потім: слова, справи, якісь вчинки, важливі рішення. Все це припадає пилом на полицях наших думок, забувається і згадується лише тоді, коли вже занадто пізно щось робити. Коли небезпека поруч, коли падають міста, коли урагани зносять будинки, коли цунамі проковтують береги ніхто не думає про вічність. У всіх нас є час і час цей називається "Зараз". Ми мусимо думати, що можемо зробити зараз, в цей момент. І знаєте, коли ми почнемо так думати, ми станемо щасливіші. І у момент, коли стане пізно щось міняти, не буде речі, про яку ми шкодуватимемо.

© Марта