Міста

"....такі міста...Це вирви, до яких прилягають усі географічні, політичні, моральні, інтелектуальні схили країни, куди скеровані всі природні нахили народу: це так би мовити, джерела цивілізації і водночас канави, де безперервно, протягом віків, стікаючи крапля за краплею, зосереджується торгівля, промисловість, сила духу населення- все плодюче, життєдайне, все, що є душею нації"- коли я читаю цю цитату Віктора Гюго з роману " Собор Паризької Богоматері", одразу думаю про Львів, і в голові не виникає жодної іншої думки. Ця цитата наче написала про Львів і для Львова. Однак, беззаперечно, Віктор Гюго писав про Париж. Частенько Львів називають " маленьким Парижем" і в цьому є доля правди, адже кожне старе місто чимось схоже одне на одного. Чи то атмосферою, яка у таких містах просто фантастична, яка дозволяє почуватися в цьому місті ,як у казці, як в давній епосі, однак все ж дуже по-домашньому, чи то архітектурою, яка вабить, наче міфічна русалка у свої тенета. Я люблю такі міста. В них наче застиг час і ти не можеш зрозуміти, ось перед нами новомодний магазин, де продають смартфони, а за кілька кроків ти опиняєшся в середньовіччі ,перед невеличким палацом. Де ж ти є насправді? В цьому  краса і особливість таких міст- вони вічні, зберігають у собі все те, що пережили на своєму віку.
     Міста, як люди, кожне має своє обличчя, свій характер. Є безмежно ніжні міста і міста похмурі, міста у яких хочеться закохатися і міста, які змушують серце битися частіше. Однак, всіх їх об'єднує те, що творить їх. Це люди, і від них лише залежить яким буде місто. Тому я бажаю відкривати для себе такі міста, більше подорожувати, бо те, що ховає у собі світ- прекрасне і неймовірне і завжди варто відкривати часточку світу для себе.

© Марта