Цей рік минув так раптово, як і почався. А що собою являє новий рік, якась невидима межа між часом, після якої чомусь здається, що буде краще, здається, що раптом зникнуть всі негаразди, всі тривоги підуть у небуття. А ще - це нова цифра в календарі, така ж незначна, які теж були до неї. Хтось не хоче відпускати минулий рік, але зрештою, всі проблеми можна залишити там, вже у пройдешньому. А хтось тільки і прагне нового року, щоб почати все спочатку, проте, в кінці-кінців, забуває про свою обіцянку. Але наступний рік прийде і без твоєї згоди, якоюсь непомітною примарою і тобі лише залишається перегорнути чергову сторінку календаря...
 © Лілія

Що робити, коли нема що робити або Зима і як її пережити)

       Нарешті і в мене прийшло натхнення і час щось написати, адже такий час як зараз, просто не може минати без сліду. Насправді, я дуже хочу написати щось різдвяне- історію, оповідання або ж казку, але це пізніше. Зараз в мене тема трохи серйозніша. Майже у кожного зараз канікули, якщо не канікули- то принаймні вихідні точно будуть і дуже часто доводиться сидіти вдома, бо, насправді, незнаєш, що можна робити взимку. Ніби і не вийдеш гуляти на цілий день, не можеш поїхати на озеро чи довго сидіти в парку, бо холодно, як не як, але все таки зима має і свої переваги.

1. Сніг
      Сніг це взагалі таке чудове явище, майже всі його дуже люблять. І звичайно ж зі снігом можна придумати багато крутих ігор і занять. Вік зовсім не грає ролі. Можна пограти у сніжки, влаштувати снігову баталію, ліпити сніговика. Особисто мені, подобається ліпити з снігу не стандартних сніговиків, а щось інше, що прийде на думку, різні скульптури, замки- фантазія тут грає найбільшу роль. Одним словом- сніг це дуже круто.

2. Ковзанка
       Тут говорити можна багато, але в двох словах. Зима це єдиний час, коли відкривають ковзанки. Упустимо те, що є ковзанки і влітку, але це трохи не та атмосфера. Я просто обожнюю кататись на ковзанах. В дитинстві я дуже- дуже хотіла бути фігуристкою. То ж це така маленька мрія дитинства. Коли катаєшся на ковзанах відчуваєш у собі стільки енергії і це, насправді, дуже класно. І до речі, багато хто не хоче кататися на ковзанах, бо ще ніколи не пробував, але це зовсім не страшно. Навпаки, спробувавши один раз, захочеться набагато більше. Ну і звичайно, це чудово проведений час.

3. Посиденьки з друзями
       Ну, тут взагалі можна писати і писати, але думаю ви й самі знаєте, як чудово проводити час з друзями. В такий новорічно- різдвяний час можна збиратися у когось вдома, купити багато солодкого і всякої всячини ( обов'язково мандаринки), включити різдв'яний фільм і  насолоджуватися часом.

4. Прогулянки  святковим містом
       Якщо ви живете у великих містах, або ж не зовсім великих, дуже гарно спостерігати за тим, як місто змінює своє повсякденне убрання на святкове. Мені дуже пощастило. Я живу у чудовому місті, яке у такий святковий час стає просто казковим. Особливо ввечері, коли запалюють тисячі вогників: на деревах, будинках, у вікнах, і всюди такий запах- запах шоколаду і чогось такого дуже святково- солодкого.

5. Прикрашання домівки до свят
      Одне з моїх улюблених занять. Жаль, що воно закінчується так скоро, але все ж. Треба запастись гірляндами, ялинковими іграшками, дощиками, і всіма- всіма прикрасами, які тільки маєте і дати волю своїй уяві, щоб перетворити свй дім на гарненьку хатину, як ото буває в голівудських фільмах.

6. Піти на шопінг
       І купити собі білі в'язані рукавички. Теплі обов'язково. І шарф, і шапку)


7. Прослухати всі пісні, присвячені Різдву і Новому року.
       Повірте, це займе дуже багато часу і ви все одно всього не прослухаєте, але можна спробувати, адже немає нічого неможливого.


8. Зайнятися активним відпочинком
       Зимою це можуть бути лижі, сноуборд, навіть санки. Головне, щоб ви не забували, що зима це не привід сидіти вдома і чекати літа. Кожна пора року має свої переваги.

9. Читати книги
      Зимою приємно читати книги. Якісь тематичні або ж не зовсім. В кінці грудня можан почитати " Різдвяну історію" Чарльза Діккенса або ж "Кульбабове вино", так, щоб згадати про літо.

      Незнаю чи те, що я написала якось допоможе вам, але сподіваюсь, що ваша зима буде хорошою і  радісною. Так, щоб, коли вона закінчиться, ви згадували про неї лише з теплом у серці і чекали наступної зими.

© Марта

Невже буде так кожний раз?
Не будеш бачити і чути,
А може тільки певний час,
Скажи, ну як з тобою бути?
© Лілія

А зорі що? Вони падають і падають, можливо, щоб бути ближче до когось, але не долітають до Землі, губляться у цьому безмежному просторі. Про це знає тільки ніч і ніколи не поділиться цим секретом.
© Лілія

Коли справи йдуть не дуже добре, я все одно кажу, що добре, адже якщо подумати, то все могло бути б набагато гірше. Не можна казати "та куди вже гірше", повірте, ще є куди...
© Лілія

Але, врешті, занепокоєння, біль і тривога проходять. Ти знову живеш, так як і жив, все воно рано чи пізно проходить. Нічого не залишається з нами на завжди.
© Лілія

Чогось завжди хочеться думати, що люди не такі, які є насправді... Тобі уявляється, що всі вони щирі, відкриті, але насправді це не так. Люди корисливі, вони завжди хочуть щось в замін, не приймають твоєї щирості, відвертості або ж тільки роблять вигляд, що приймають. У всякому разі їм щось від тебе потрібно. Але що ти можеш дати взамін? Твоя щирість, дитячість нікого не цікавить, саме тому ти так любиш самотність. Просто боїшся розчаруватися зайвий раз, замикаєшся в собі і думаєш, що більше нікого не підпустиш до себе, але дивним чином забуваєш про це і відкриваєш душу знову. Але це довго не триває, проходить певний час і ти знову замикаєшся і боїшся, що цього разу назавжди.
©Лілія

Бувають дні, коли ви обсолютно щасливі не з того, що маєте вдосталь грошей чи розваг, чи, що у вашому житті все йде добре, а просто тому, що це життя у вас є і що цей день, цю мить ви може пережити. Таке щастя насправді щире і таким має бути кожен день!

Холод замітає наші душі,

Розсипаються кришталями надії,

Падають дощі, як недостиглі груші           

Й серце сонно рветься у бездії.

Золотом розсипалася осінь,

Смуток залишився у провулку.

Тут пустила туга довгий корінь

І кричить благаючи рятунку.

Все таке замучене й розбите,

Люди смутно повзають містами,

Наче сонце й радість для них вбите

І не бачили вони їх вже роками.

Все робота, дім і знову втома,

Знов ниряєм в паперовий трепіт.

Осінь ця знайома й несвідома.

Мовчазна, лиш спромоглась на шепіт.

© Марта