Осінь шепотіла забуті пісні, холодила душу крижаними вітрами
і чекала забуття. Вона літала містами, ходила вулицями, мов дівчина, закутана в
осінній плащик, шелестіла листками старої забутої книги, яка давно припала
пилом. В цьому була вся осінь. У листі, яке сипалося з дерев, у кожній краплі
дощу, який заливав вікна будинків і невпинно продовжував падати. Осінню зовсім
не вистарчає тепла. Це вже ніби не літо з його природнім теплом, але і не зима
з душевним теплом. Це щось таке посередньо незрозуміле. Для мене осінь минає,
як проміжний період між літом і зимою. Єдине, що цінне восени- час, який
невпинно плине. А мені здається, восени він тягнеться найдовше і я встигаю
зробити найбільше. Ось, що мені справді подобається осінню. А втім, не пора
року повинна подобатись нам чи ні, ми самі робимо цю пору прекрасною. Скажімо,
влітку можна подорожувати, але що заважає нам подорожувати восени. Багато людей
скажуть – погода, холодно. Але ,насправді, кожна пора по-особливому прикрашає
міста, гори, чи інші місця. Влітку можна гуляти з друзями, веселитися, але те
саме можна робити і восени. А ще і цю пору добре мріяти, будувати плани і
вивчати щось нове. Робити те, що дозволить нам забути про погану погоду і
поганий настрій, який часто переслідує нас саме восени. Тому треба жити так,
щоб жодні пори року не змушували нас почуватися сумними, адже у всьому можна
знайти щось хороше, якщо добре шукати.© Марта
Немає коментарів:
Дописати коментар