Чому моє дитинство відходить так скоро? Я намагалася розтягувати його, думала, воно не піде від мене. Але воно вже стоїть біля дверей і ось-ось відкриє їх, щоб піти назавжди, піти навіть не попрощавшись. Я думала, воно буде тривати вічно, тільки от вічність була надто коротка. Я не можу закрити двері на замок, але як би цього хотілося. Деколи я думаю, що десь на землі є кімната, в якій час зупиняється, я б напевно жила там, а потім згадую, що така кімната є тільки в моїй уяві і від цього стає ще сумніше..

.Я ж з тобою ніколи не сварилася, в нас ніколи не було непорозуміння, я ніколи не хотіла бути дорослою, так чому ж ти вирішило за мене? Залишайся, залишайся зі мною на завжди, бо хіба можна залишатися сумною, знаючи, що ти поряд?