Чорно-білі сни

середа, 1 лютого 2017 р.

Куди іде час?

Опубліковано Chornobilisny о 23:39 Немає коментарів:

Надіслати електронною поштою Опублікувати в блозі Поділитися в X Опублікувати у Facebook Поділитися в Pinterest

Новіші публікації Старіші публікації Головна сторінка

Підписатися на: Дописи (Atom)

Екскурсії

Пропонуємо екскурсії старим, кавовим, та сонячно-дощовим Львовом. Гарний настрій гарнтовано. Щодо екскурсій телефонувати за номером - 380973545316 ( Марта) або писати на поштову скриньку martatomkiv@gmail.com

Популярні публікації

(без назви)

Знову самотність. Вона мені тепер як рідна сестра, завжди поруч де б я не знаходилася. А й справді, хто самотній, той ніколи не буде покину...
Міста

"....такі міста...Це вирви, до яких прилягають усі географічні, політичні, моральні, інтелектуальні схили країни, куди скеровані всі пр...
Про людей

Коли мені було п’ять, я думала, що мої батьки ніколи не були дітьми, що вони зразу народилися дорослими і тому геть не розуміють ді...
Люди, що змінюють наше життя

Малі хлопчаки, безперечно, страшні розбишаки. Вони гасають по будинку, збиваючи все на своєму шляху, граються у війни, б’ються і...
(без назви)

Люди щасливі не пишуть віршів, І губи до крові вони не кусають. Люди щасливі не плачуть від снів, І вечорами одні не гуляють...
Про місця, які надихають

На світі є такі місця, що роблять нас вразливими, роззброюють і змушують віддатись на поталу емоціям. Такі місця захоплюють, викли...
Час і вічність

Чи буває щось настільки довговічне, щоб тривати вічність? Мені здається, що ні. Часом закохані кажуть, що кохатимуть одне одного віч...
Історія і Львів

Я дуже люблю історію, напевне ще з дитинства. Це було щось таке, чого мені завжди було мало, я хотіла знати більше. Всі казали, що, напевне...
Місто тих,кого ще не поглинули сірі будні
Дідусева історія