Осінь

Еххх....осіння меланхолія  захопила мене у свій полон,тому не було жодного натхнення писати. Насправді, мене трохи охопила ностальгія за літом, яке минуло так швидко, що, здавалося, я й не встигла повністю ним насолодитися. Кожен день був якимось особливим, кожна мить, і коли про це згадую, стає якось сумно, що все вже минуло. Гадаю, у більшості людей таке буває, але все-таки не варто засмучуватися, адже попереду чекає ще багато цікавих пригод, моментів і знайомств. Я страшенно вдячна людям, які зробили моє літо особливим і переглядаючи літні фотокартки, я завжди думаю, що це літо не могло бути інакшим, воно було саме таким, про яке я мріяла.
А поки, осінь доходить до свого екватора і надворі стає все холодніше. Приходить пора для пальт, черевиків і теплого чаю, а ще це пора для того, щоб чогось навчитися, дізнаватися щось нове, і ні в якому разі не сидіти вдома, мотивуючи тим, що надворі холодно. Погода ніколи не повинна заважати, вона просто доповнення до певного періоду і в будь якій погоді є свій шарм. Осінь для мене це зажди якісь нові враження, бо кожен день залишає по собі  емоції: іноді приємні, а іноді не дуже, часто осінню більше моїх мрій стають реальністю, аніж в іншу пору року. Крім того, осінь - це мотивація до чогось більшого, бо ти розумієш, що до наступного літа так багато часу і з'являється можливісь пробувати щось нове і удосконалюватися. Тож мушу визнати, що все таки трохи люблю осінь, попри її понурість, попри дощовитість і холод, вона має в собі якісь чари, що змушують рухатися далі і відчувати, що все ще попереду.

© Марта